Не можна стояти на місці - треба щось змінювати

Увесь пілотний тиждень в 1-А (вчитель - Журавльова Л.М.) присвячений весні та весняним святам. Тому все, про що діти говорять, стосується саме цієї пори року. У групах учні намагаються виконувати завдання по черзі. Процес здебільшого саморегулюється. Тим, хто все хоче писати сам, однокласники роблять зауваження і домовляються ділитися.
На уроці все постійно рухається і змінюється. Навчання спрямоване на те, щоб дитина ставила запитання. Помилки – це нестрашно. Це краще, ніж завжди робити досконало, але щоразу трястись зі страху.

Взагалі нова програма передбачає зміну світогляду вчителя. Є шанс отримати нові знання, пройти перезавантаження і не реагувати так, як звик. З цими дітьми треба тонше. Вчитель має бути не передавачем інформації, а постійно навчатися. Тому програма НУШ цікава і сильна. 

Тут велика робота з деталями. У дітей є свій освітній простір – поличка, комфотрна класна кімната, індивідуальна папка-портфоліо, улюблені іграшки, фотографії, дитячі малюнки та поробки. Є свобода, розвиток, діяльність і рух.

Право виходити на вулицю Людмила Михайлівна цінує: каже, клас став більш рухливим, якщо нецікаво – можна знизити темп, втомилися – вийти за межі класної кімнати.

На вулиці вчитель продовжує урок, який ропочався у класі. Але методи і підходи змінились. Змінилось і відношеня дітей до сприйняття нового матеріалу. Діти відкриті, не бояться спілкуватися, сказати "ні".

У новій програмі, порівняно зі старою, – більший зв’язок з життям. Тепер вчитель сам зможе вирішувати, як спланувати день, що зараз необхідно дітям, чи використовувати наявні матеріали, чи чимось їх доповнити, якщо цього вимагає ситуація.

Все незвично та сучасно: і тематичні ігри, і уроки на вулиці. 

Але це атрибутика. Це не реформа. Реформа має покращити життя.