Номінація "Твоє прізвище та ім'я - це не просто набір звуків"

Сьогодні навчання розпочинаємо з учнями 3-А класу ліцею "Європейська освіта" Марченко Маргаритою та Гітею Вадимом та їх вчителем - Мельник Марією Яківною. 

Марченко Маргарита (за дослідженнями однокласників має найбільшу суму літер прізвища та імені - 17 букв).  

Ма́рченко — українське патронімічне прізвище, утворене від особового імені Марко.

Гітя Вадим (за дослідженнями однокласників має найменшу суму літер прізвища та імені - 9 букв). 

Гітя - в цього прізвища (за однією з версій) молдавське коріння, що в перекладі означає "веселий хлопець", "веселун".

Твоє прізвище – це не просто набір звуків, а ціла легенда про твій рід, про твоїх пращурів. 

Хочеш переконатися?

Якщо зазирнути в історію, то прізвища з’явилися відносно недавно, раніше людина мала лише ім’я. Так, з літописів ми знаємо про княгиню Ольгу, князів Олега, Ігоря, Святослава.
Прізвища як офіційна назва з’являються в українських документах XIV – XV ст., їх мали представники тодішньої суспільної верхівки. Купівля і продаж майна, передача її у спадок – ці та інші юридичні дії потребували точності в оформленні документів. Тож, лише самого імені стало замало. Так з’явилися спадкові родові прізвища
 Найчастішою базою для створення прізвищ слугували імена батьків, найчастіше батька, оскільки саме він був главою родини – Іваненко, Петренко, Сидоренко, Тимошенко, Борисюк. Цікаво, що суфікси -ук (-юк) вказували на старшу дитину в родині, а -енко – на меншу.
Від імені матері прізвища утворювалися рідко, переважно тоді, коли жінка залишалась удовою: Мотренко, Настенко, Химчук, Кулинич…
Існує велика група прізвищ, що вказують на місце проживання та національність його власника: Татарчук, Москаленко, Ляшко, Волинець...
Знали про людину і за тією посадою, яку вона обіймала, або ж за справою, якою займалася. Так з’явилися прізвища Боярчук, Вознюк, Гетьман, Пушкар, Солдатенко.
Особливо цікавими і пізнавальними є назви, пов’язані з ремеслами.
От, наприклад, чим займались стельмахи? А бондарі? Ці слова сьогодні виходять з активного словникового запасу української мови, замінюючись сучасними модними назвами професій, але прізвища залишаються.
Ось тлумачення найпопулярніших в Україні прізвищ:
Бондар – майстер з виготовлення діжок, дерев’яних відер тощо.
Гончар – ремісник, що виробляв посуд, кахлі з глини.
Лимар – ремісник, що виготовляв ремінну збрую.
Гармаш – майстер, який виготовляв і обслуговував гармати.
Деякі прізвища походять і від жартівливих прізвиськ людей за родом діяльності:
Дубогризенком називали теслю
Тягнишкірою – шевця
Шклобоєм – скляра
Заплюйсвічкою – паламаря
Індивідуальні ознаки людини: зріст, вага, тіло, фізичні вади та психологічні риси лягли в основу таких особових найменувань: Малишко, Довженко, Кривоніс, Щербань, Мовчун, Горбатенко, Репетило, Плаксій...
Якщо вам доводилось зустрічатися з людиною на прізвище Нагнибіда чи Перебийніс, або ж ви самі носій такого прізвища, знайте – ваші пращури були козаками.
Ну де ви ще, мандруючи світами, почуєте : Майборода, Тягнирядно, Неїжборщ, Гризидуб, Затуливітер, Вирвикишка, Несвятипаска, Завалипіч, Гуляйдень...?!
Як бачимо, українські прізвища – це одне із джерел вивчення історії рідного краю, мови та культури. Ці найменування ще раз підтверджують істину про безмежний талант українського народу
З матеріалу: https://kpi.ua/707-10