Зазвичай, на завершення будь-якої діяльності, людина підбиває підсумки, визначає, що вдалося, що-ні, що варто змінити, а що заслуговує на увагу. Людина аналізує насамперед себе через призму своєї роботи та її результатів.
Рефлексія - розумова функція, притаманна винятково людині. Саме рефлексія відрізняє людину від братів її менших. Рефлексію вивчають психологи, педагоги, навіть фізики.
Особливо важлива рефлексія нам, учителям. Аналізуючи наш емоційний стан, навчальну діяльність як процес та зміст навчання, ми пізнаємо себе як професіоналів, як педагогів, як майстрів своєї праці. Рефлексія допоможе відкорегувати наше вчителювання, визначити приорітети, нові задачі, допоможе краще спланувати наступний навчальний рік. Кожен з нас полюбляє рефлексувати...
А от чи пропонуєте своїм учням рефлексію не тільки в кінці заняття, але й у кінці навчального року?
Я таку рефлексію називаю моніторингом навчання. Учень моніторингує з одного боку себе, але з іншого боку ніби підказує щодо «+« та «-» цілого навчального процесу в ракурсі всієї групи разом з педагогом.
Пропоную запитання-підказки, якими можна скористатися для рефлексії. Їх можна оформити анкетою. Можна анонімно, а можна і відкрито. Це діти вирішать самі. Усе залежить від рівня існування довіри між учителем та дітьми.
Щодо рефлексії емоційного стану дітям можна запропонцвати наступні незакінченні речення.
1.Цього року мені сподобалось...
2.Не сподобалось...3.Дуже сподобалось...
4.Я похвалила б себе за...
5.Мені було цікаво...
6.Було нецікаво...
7.Мене обурило...
8.Мене здивувало...
9.Я мрію...
10.Я горджусь...
Щодо рефлексії навчання як процесу, то дітей можна спонукати продовжити наступні фрази.
1.Я дізнався про...
2.Мене зацікавило...
3.Я навчився...
5.Мені вдалося...
6.Було складно...
7.Я зрозуміла...
8.Я навчилася...
9.Я змогла...
10.У наступному році я хотіла б...
11.Я побажав би своїй учительці...
12.Я змінила б у навчанні...
13.Мені не вдалося...
14.Я не змогла...
15.Якими трьома прикметниками описав би цей навчальний рік...
16.Що повинен зробити вчитель аби я навчався краще?
17.Що повинен зробити вчитель аби наступний рік був цікавішим?
18.Чи навчив я чогось інших?
Дуже важливо вчити дитину самостійно оцінювати себе, своє навчання.
Ці незакінченні речення можна доповнити іншими або обрати серед них найактуальніші для вас.
Отже, що таке педагогічна рефлексія (ПР)?
Це вміння вчителя адекватно оцінити себе, свою діяльність, свої результати.
ПР- це вміння пізнати себе як професіонала,майстра своєї справи.
Це процес самоідентифікації суб'єкта себто вчителя в процесі взаємодії з іншими учасниками (учнями, батьками та колегами) в конкретній ситуації.
ПР - це важлива властивість професійного мислення вчителя. Професійне мислення вчителя носить прикладний характер. Педагог ставить перед собою ряд задач, які повинен виконати. Задачі виникають на основі практичної діяльності педагога. Уміння проаналізувати ці задачі, вміння вірно їх сформулювати, а найголовніше - досягнути, при цьому визнавши як позитивні сторони, так і негативні, залежитиме саме від уміння рефлексувати.
Забіжу наперед. Не всі це вміють робити. Не тільки педагоги, не всі люди вміють рефлексувати. Існує багато причин. Серед них індивідуальні риси характеру, особливості психічних процесів, виховання. Але для вчителів рефлексія дуже важлива. Вона допоможе пізнати себе, свій саморозвиток.
ПР стимулює до створення власної теорії навчання. Озброює новими вміннями та навичками. Дозволить покращити взаємостосунки з колегами, учнями та батьками.
Питання щодо ПР дуже цікаве та актуальне. Певні проблеми в освіті - це наслідок відсутності рефлексії, небажання нею займатися, незнання про її існування.
Як тільки з'явиться вільна хвилинка, розповім більш детально.
Наразі додам ще декілька підказок.
Педагогічна рефлексія заслуговує на особливу, прискіпливу увагу саме в кінці навчального року. Вона дозволить моніторингувати не тільки окремого педагога, але й цілий колектив. Правда мушу зауважити наступне. Якщо в школі досі не організовувались ніякі психологічно- педагогічні тренінги, семінари, круглі столи, тобто не прийнято обговорювати плюси та мінуси співпраці в рамках освітнього процесу, то перший раз буде складно. Ми всі дуже різні. У кожного своя самооцінка: завищена, занижена, а то й узагалі відсутня. Багато мислить, живе стереотипами. Хтось не звик прислухатися до думки інших, бо вона просто не існує для нього чи для неї. Хтось настільки егоцентричний, що про якусь рефлексію й поготів думати. Значить, треба запрошуючи до колективної рефлексії, наперед готувати себе до різних реакцій та сприйняття. Потрібно запастися терпінням, розумінням та дипломатичністю.
Дорослі як і діти люблять грати в ігри. Недаремно, ми - психологи, стверджуємо, що в кожній людині сидить Дитина.Отже, щоб колеги себе відчували розкутими, варто спробувати ігрові моменти.
Методику "НЕЗАКІНЧЕНИХ речень", які пропонувала для учнів, можна використати й для учителів. Найкраще, анонімно. Гадаю, що кожному керівнику не так важливо дізнатися ХТО САМЕ ДУМАЄ саме так, важливо зрозуміти, чому виникла така проблема. Якщо людина забажає, то сама вкаже своє прізвище. Тут зіграє першу скрипку ДОВІРА.
Додам ще декілька.
1.Хто мене надихав у процесі вчителювання?
2.Цей рік мене змусив замислитися над...
3.Під час учителювання я збагатила себе...
4.Мені було неприємно,коли...
Пропоную ще методику "ОСТРІВКИ".
На великому ватмані намалювати деілька острівків, наприклад
о.Надії
о.Гордості
о.Тривоги
о.Мрій
о.Очікування
о.Задоволення
о.Невдач
о.Небажань
Список можна доповнювати навіть під час зустрічі з колегами.
Наступним кроком - кожен учасник "причалює", тобто малює чи наклеює свій кораблик біля острівка, який діагностує його емоційний стан. Звичайно, що завершення цієї гри має стати обговорення.
Дуже люблю письмові практики, бо вони мають свою специфічну місію аніж роздуми в голос. Написане завжди можна перечитати. Сказане вголос, на жаль, ні. Хіба, якщо записувати себе на диктофон. І це іноді варто робити. Але про це іншим разом.
Отже, методика "МІНІ - ТВІР".
Розповісти про свій навчальний рік для місцевої газети або "Якби я став керівником школи, то..."
Методика "ШКІЛЬНЕ ДЕРЕВО ПОБАЖАНЬ"
Це варто організувати для всіх: батьків, педагогів та дітей. Кожен записує серію - побажання для своєї школи, класу, вчителя.
Як алгоритм - схема для рефлексії пропоную схему Г.Гіббса.
1.ОПИС.Що сталося? Наприклад, закінчився навчальний рік.
2.МОЇ ПОЧУТТЯ ТА ЕМОЦІЇ.
Що мені сподобалося? Що ні? Що обурило? Що викликало подив?
3.ОЦІНКА.
Що було хорошого?Поганого?
4.АНАЛІЗ.
5.ВИСНОВКИ.
Що можна було передбачити?
Що можна було б зробити заздалегідь?
6.ПЛАН НАСТУПНИХ ДІЙ.
Що зробити аби уникнути помилок?
Що робитиму у випадку повторення ситуації?
Цей допис було опубліковано пані Галиною Барляк у групі "Майстерка цікавих уроків у початковій школі". Картинка - з інтернету
ПР- це вміння пізнати себе як професіонала,майстра своєї справи.
Це процес самоідентифікації суб'єкта себто вчителя в процесі взаємодії з іншими учасниками (учнями, батьками та колегами) в конкретній ситуації.
ПР - це важлива властивість професійного мислення вчителя. Професійне мислення вчителя носить прикладний характер. Педагог ставить перед собою ряд задач, які повинен виконати. Задачі виникають на основі практичної діяльності педагога. Уміння проаналізувати ці задачі, вміння вірно їх сформулювати, а найголовніше - досягнути, при цьому визнавши як позитивні сторони, так і негативні, залежитиме саме від уміння рефлексувати.
Забіжу наперед. Не всі це вміють робити. Не тільки педагоги, не всі люди вміють рефлексувати. Існує багато причин. Серед них індивідуальні риси характеру, особливості психічних процесів, виховання. Але для вчителів рефлексія дуже важлива. Вона допоможе пізнати себе, свій саморозвиток.
ПР стимулює до створення власної теорії навчання. Озброює новими вміннями та навичками. Дозволить покращити взаємостосунки з колегами, учнями та батьками.
Питання щодо ПР дуже цікаве та актуальне. Певні проблеми в освіті - це наслідок відсутності рефлексії, небажання нею займатися, незнання про її існування.
Як тільки з'явиться вільна хвилинка, розповім більш детально.
Наразі додам ще декілька підказок.
Педагогічна рефлексія заслуговує на особливу, прискіпливу увагу саме в кінці навчального року. Вона дозволить моніторингувати не тільки окремого педагога, але й цілий колектив. Правда мушу зауважити наступне. Якщо в школі досі не організовувались ніякі психологічно- педагогічні тренінги, семінари, круглі столи, тобто не прийнято обговорювати плюси та мінуси співпраці в рамках освітнього процесу, то перший раз буде складно. Ми всі дуже різні. У кожного своя самооцінка: завищена, занижена, а то й узагалі відсутня. Багато мислить, живе стереотипами. Хтось не звик прислухатися до думки інших, бо вона просто не існує для нього чи для неї. Хтось настільки егоцентричний, що про якусь рефлексію й поготів думати. Значить, треба запрошуючи до колективної рефлексії, наперед готувати себе до різних реакцій та сприйняття. Потрібно запастися терпінням, розумінням та дипломатичністю.
Дорослі як і діти люблять грати в ігри. Недаремно, ми - психологи, стверджуємо, що в кожній людині сидить Дитина.Отже, щоб колеги себе відчували розкутими, варто спробувати ігрові моменти.
Методику "НЕЗАКІНЧЕНИХ речень", які пропонувала для учнів, можна використати й для учителів. Найкраще, анонімно. Гадаю, що кожному керівнику не так важливо дізнатися ХТО САМЕ ДУМАЄ саме так, важливо зрозуміти, чому виникла така проблема. Якщо людина забажає, то сама вкаже своє прізвище. Тут зіграє першу скрипку ДОВІРА.
Додам ще декілька.
1.Хто мене надихав у процесі вчителювання?
2.Цей рік мене змусив замислитися над...
3.Під час учителювання я збагатила себе...
4.Мені було неприємно,коли...
Пропоную ще методику "ОСТРІВКИ".
На великому ватмані намалювати деілька острівків, наприклад
о.Надії
о.Гордості
о.Тривоги
о.Мрій
о.Очікування
о.Задоволення
о.Невдач
о.Небажань
Список можна доповнювати навіть під час зустрічі з колегами.
Наступним кроком - кожен учасник "причалює", тобто малює чи наклеює свій кораблик біля острівка, який діагностує його емоційний стан. Звичайно, що завершення цієї гри має стати обговорення.
Дуже люблю письмові практики, бо вони мають свою специфічну місію аніж роздуми в голос. Написане завжди можна перечитати. Сказане вголос, на жаль, ні. Хіба, якщо записувати себе на диктофон. І це іноді варто робити. Але про це іншим разом.
Отже, методика "МІНІ - ТВІР".
Розповісти про свій навчальний рік для місцевої газети або "Якби я став керівником школи, то..."
Методика "ШКІЛЬНЕ ДЕРЕВО ПОБАЖАНЬ"
Це варто організувати для всіх: батьків, педагогів та дітей. Кожен записує серію - побажання для своєї школи, класу, вчителя.
Як алгоритм - схема для рефлексії пропоную схему Г.Гіббса.
1.ОПИС.Що сталося? Наприклад, закінчився навчальний рік.
2.МОЇ ПОЧУТТЯ ТА ЕМОЦІЇ.
Що мені сподобалося? Що ні? Що обурило? Що викликало подив?
3.ОЦІНКА.
Що було хорошого?Поганого?
4.АНАЛІЗ.
5.ВИСНОВКИ.
Що можна було передбачити?
Що можна було б зробити заздалегідь?
6.ПЛАН НАСТУПНИХ ДІЙ.
Що зробити аби уникнути помилок?
Що робитиму у випадку повторення ситуації?
Цей допис було опубліковано пані Галиною Барляк у групі "Майстерка цікавих уроків у початковій школі". Картинка - з інтернету
Немає коментарів:
Дописати коментар