Письмо в зошиті для багатьох першокласників – справжнє випробування. Кулькова ручка (чи олівець) виводять, здавалося б, власні «каляки-маляки», і до моменту вільного висловлювання думок у шкільному творі – ще роки й роки… Як зробити так, аби письмо у зошиті стало задоволенням, а висловлювання своїх думок – звичкою?
На це запитання знають відповіді вчителі Новопечерської школи у Києві, які не тільки впроваджують компетентнісний підхід у навчання читання та письма, а й діляться своїм досвідом з іншими педагогами під час форуму «Нова початкова школа – простір освітніх можливостей». Матеріал взято з Інтернету Джерело
Матеріал авторський. Автор - Оксана Хомич
Матеріал авторський. Автор - Оксана Хомич

Марина Пристінська пояснює: «Щоденні 5» – це методична система, яка навчає учнів працювати самостійно. Вона складається з п’яти діяльностей – «Письма для себе», «Читання для себе», «Читання для когось», «Роботи зі словами» і «Слухання», які діти виконують щодня, під час уроків чи групи продовженого дня. Наприклад, щодня читають по 3-5-7 (а в четвертому класі і двадцять) хвилин, пишуть, слухають.
– Аби запровадити цю систему, не треба захмарних зусиль чи витрат часу, – продовжує розповідь педагог. – Головне – правильно організувати навчальний процес і знати, навіщо це потрібно.
Читання для себе
Правила для впровадження системи дуже прості. Канадські педагоги, наприклад, радять зібрати учнів (краще – сісти на килим) і сказати: сьогодні ми починаємо нову діяльність – читання для себе. Також варто запропонувати школярам самим розробити 5–7 правил діяльності. Наприклад – якщо вже обрав книжку для читання, то не варто змінювати вибір «по десять разів». А іншу книжку можна буде обрати вже завтра!
Важливо, щоб до обговорення долучилися самі діти, бо в такому випадку це будуть їхні правила.
– Ми пишемо правила на ватмані й розміщуємо на видному місці, – продовжує розповідь Марина Пристінська. – За потреби я завжди можу сказати: будь ласка, підійди, подивися, це ж ви ухвалювали.
Потім учитель моделює найкращий сценарій діяльності. До речі, це теж стало для Марини Пристінської відкриттям, адже в українських школах педагог не часто розповідає дітям про хід своїх думок. А в цій методиці – розказує. Зокрема, іде до поличок (чи коробок) із книгами і каже: у мене сьогодні такий настрій, тож я оберу цю книжку. Або: я люблю читати про пригоди, тому візьму ось цю.
– Дуже важливо не піддатися «спокусі» зробити як завжди: дати ту книжку, яку вчитель вважає «правильною», – наголошує Марина Пристінська. –Діти повинні знати, що можуть обирати самі.

– У мене був випадок, коли весь час хлопчик обирав тільки енциклопедію автомобілів, – усміхається вчителька. – А потім розповідав факти, про які ніхто не знав. А інша дівчинка-другокласниця півроку читала книжку про Гаррі Поттера. Вона зрозуміла найважливіше: читати – надзвичайно цікаво.

Спочатку в Новопечерській школі ці завдання пропонували дітям виконувати на спеціальних аркушах. Але потім вирішили, що так витрачається дуже багато паперу і нині на запитання можна відповісти у звичайному зошиті. До речі, завдання за тиждень змінюються, це може бути й маленька історія про прочитане чи пропозиція уявити себе письменником і придумати інший кінець твору. Так розвивається креативність.
До речі, у «Читанні для себе» передбачено самооцінювання. Наприклад, напроти «я сьогодні гарно обирав», «я читав уважно» (та іншого) першокласник може поставити плюсик. Джерело

Письмо можна вводити одночасно із читанням. Правила такі самі – змоделювати поведінку, обрати тему. Теми пропонує вчитель – зазвичай не більше п’яти. Вони можуть бути найрізноманітніші: «Про що я мрію», «Яку добру справу зробив», «Що цікавого було на вихідних», «Що таке дружба» тощо.
Також перед початком роботи варто запитати у дітей: «Як ви думаєте – чому важливо писати щодня?». І послухати відповіді. Один зі школярів, наприклад, відповів, що він хоче стати письменником і придумати історію «крутішу», ніж у Джоан Роулінг.
За «Письмо для себе» оцінки вчитель не ставить. Одразу каже дітям: це твій зошит і твої думки, якщо не захочеш, ніхто не прочитає. Але після кожного міні-уроку педагог запитує: хто хоче прочитати вголос те, що написав? Зазвичай хочуть усі.
До речі, у кожному класі є діти, які спочатку тільки малюють. І справа вчителя – лагідно запропонувати: «Підпиши, будьласка, ці малюнки. Адже завтра можеш забути, що ти хотів висловити».

У гостей форуму виникли питання: а що робити, наприклад, у ті дні, коли вчитель веде не п’ять, а два чи три уроки в день?
На це методика дає чітку відповідь: обов’язковими є щоденні дві діяльності – «Читання для себе» і «Письмо для себе». Джерело
"Помити руки", коли не знаєш слів
Система «Щоденні 5» дає можливість працювати з дітьми індивідуально. Недарма всі «аркуші» методики поділені на дві частини: на одній написано, що має робити учень, на іншій – учитель. Доки клас читає чи пише, вчитель може підійти до тих, хто потребує більше уваги, і пояснити, підтримати.
Окрім власне читання чи письма, методика навчає комунікувати. Наприклад, під час «Письма для когось» діти об’єднуються в пари, домовляються, хто скільки прочитає – речення чи абзац. Після читання треба запитати товариша: чи сподобався текст? Чому?
Дуже важливою є і ще одна діяльність – «Робота зі словами».

Тому перед тим, як вирішувати задачу чи читати вправу, педагог завжди запитує – чи всі слова зрозумілі? Незрозумілими можуть бути навіть «але», «проте», «стільки ж».
Незрозумілі слова у Новопечерській школі виписують на окремий ватман і розміщують на так званій «стіні слів» (її змінюють кожні місяць-півтора). Школяр завжди може підійти і «піддивитися» значення нового слова. А починають із найпростішого – знайти незрозуміле слово у словнику, скласти з ним речення, придумати і розповісти про це слово історію. І навіть – виліпити з пластиліну композицію про значення слова! Джерело
Слухання
Учителі молодших класів знають: діти у початковій школі люблять працювати руками, а інформацію сприймають здебільшого за допомогою зору. Навичок засвоювати нові знання «на слух» у малечі майже немає. Але у 5 класі починається поділ на предмети, і дітям доводиться дуже швидко перелаштовуватися саме на аудіо-сприйняття.

– Для того, щоб організувати слухання, ми закупили п’ять пар навушників. Це – єдині фінансові витрати, яких потребувала методика «Щоденні 5», – розповідає педагог. – Упевнена: якщо ви розкажете батькам, що слухання готує дітей до сприйняття інформації у старших класах, вони вас обов’язково підтримають. Джерело
Світлана ГАЛАТА, «Освіта України» № 3 за 30 січня 2017
Пані Адо, а чому Ви у статті, на яку робите посилання, не зазначаєте прізвище автора-розробника шаблонів? Адже це є порушенням авторського права!!!!!! Ви займаєтеся плагіатом!
ВідповістиВидалитиЯ не привласнюю чужі надбання. Вдячна автору розробок
ВидалитиОксана Хомич за її нелегку творчу працю.